Короткий огляд процесів інноваційного розвитку України
Перша частина аналітичного огляду «Програми та інструменти підтримки розвитку інноваційної сфери України»
Кульчицький Іван, Президент ГО Агенція Європейських Інновацій
Розвиток інновацій є ключовою передумовою формування конкурентоспроможної економіки та забезпечення рівня життя громадян відповідно до стандартів країн ЄС. У той же час українська національна інноваційна політика формується фрагментарно через неузгодженість планів та відсутність синергії у діяльності основних стейкхолдерів інноваційної діяльності.
На відміну від політики ЄС у сфері інновацій, де ця політика є складовою частиною загальної стратегії розвитку ЄС Європа 2020, а до обговорення інструментів інноваційного розвитку залучаються широкі верстви активних громадян та організації громадянського суспільства, в Україні звичною є практика обговорення проблем науково-технічного та інноваційного розвитку у різних відокремлених середовищах, а залучення громадськості в основному має формальний характер, оскільки відсутні інструменти впливу експертно- громадянського середовища на фінальні версії документів, які приймають урядові структури.
Такий характер взаємодії ЦОВВ з громадськістю також значно зменшує позитивний вплив рекомендацій та пропозицій, які надаються УС ПГС та УНП СхП за широким спектром компетенцій і пріоритетів діяльності робочих груп обидвох платформ.
У сфері інноваційного розвитку це призводить до недостатнього використання можливостей угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, угоди про Асоціацію до програми Горизонт 2020, а також створює загрози щодо можливої Асоціації до нової Рамкової Програми ЄС на 2021- 2027 рр. HORIZON EUROPE
В даному документі ми вважаємо за доцільне виділити два різних типи інновацій, змішування яких часто призводить до непорозумінь як між держструктурами, так і між різними експертами, а саме:
- Інновація, як результат комерціалізації наукових розробок. Прихильниками підтримки цього типу інновацій є представники МОН, НАНУ, університетів, які вважають що держава має виділити ресурси на комерціалізацію результатів наукових робіт, а також бізнес має інвестувати у доведення результатів досліджень до ринкового використання. Ця аргументація ілюструється прикладами розробок для оборонної сфери країни, а також прикладами співпраці НАНУ та університетів з великими компаніями, наприклад з КБ
«Південний». Апологети цього підходу намагаються обґрунтувати необхідність фінансування цільових державних програм за тими пріоритетами, де уже є певні значні здобутки, потреби економіки і держави (наприклад, безпека і оборона). Критики цього підходу звертають увагу на великі корупційні ризики та на багато невдалих прикладів у минулі роки в Україні. У 2020 році прикладом діяльності за цим підходом є активність державних структур у протидії пандемії COVID-19.
- Інновація, як новий товар чи послуга, які мають швидку капіталізацію на ринку. Цей підхід аргументується під впливом прикладів розвитку стартап руху, креативних індустрій та інших прикладів у сфері нематеріального виробництва. Такий вид інноваційної діяльності виділяється як окремий сектор економічного розвитку. Такий підхід в значній мірі підтримується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Міністерством цифрової трансформації, особливо в контексті успішних прикладів ІТ- стартапів та процесів цифровізації, де ряд успішних інноваційних рішень були імплементовані на глобальних ринках без проведення попередніх науково-технічних досліджень із залученням вчених з університетів чи НДІ. Прихильники цього підходу основну ставку роблять на застосування різних фінансових інструментів підтримки стартапів та надання повного сприяння венчурним фондам та бізнес-ангелам. Опоненти ж звертають увагу на те, що для сильних стартапів масштаби ринку України є дуже малими для капіталізації стартапу, а також на те, що практично всі успішні українські стартапи були капіталізовані на інших ринках, в основному у США.
Прихильникам цих двох різних підходів до суті інноваційної діяльності важко знайти спільну мову, особливо коли йде обговорення питання про інструменти підтримки інновацій, які були б ефективними в Україні за даних соціально-економічних умов.
У контексті обговорення процесів інноваційного розвитку України пропонуємо взяти до уваги нижченаведені дій основних структур, які мають вплив на сферу інновацій:
- На рівні КМУ створено Раду з розвитку інновацій (Постанова КМУ від 25 жовтня 2017 р. № 895), 14 березня 2018 року проведено перше засідання цієї ради. На цьому засіданні було відзначено (https://www.kmu.gov.ua/ua/news/premyer-ministr-uryad-zapochatkovuye-robotu-radi-innovacij-klyuchova-meta- zapustiti-sistemu-pidtrimki-j-rozvitku-tehnologij), «…що в Україні щороку реєструється близько 3 тис. винаходів, понад 7 тис. корисних моделей та близько 2 тис. корисних зразків. Але лише одиниці розробок знаходять прикладне рішення і перетворюються в технології. І проблема в тому, що українські інновації існують здебільшого на папері або «емігрують» разом з винахідниками за кордон. При цьому намагання профінансувати науку не призводять до бажаного ефекту, в тому числі через те, що процес капіталізації в цій сфері відсутній». Дуже промовистим фактом ставлення ініціаторів створення цієї Ради до науки є те, що до складу Ради не було включено представника Президії НАНУ. З представників світу науки було включено тільки Голову наукового комітету Національної ради з питань науки та технологій. Подальша діяльність цієї Ради не була публічною, а нові уряди Гончарука та Шмигаля уже не відновлювали діяльність цієї Ради. Певним позитивним наслідком діяльності цієї ради стало створення Українського фонду стартапів (УФС - https://usf.com.ua/) до розробки концепції діяльності якого безпосередньо долучилась міністр фінансів на той час О.Маркарова. Перші грантові конкурси УФС розпочались у 2019 році і викликали велике зацікавлення у стартаперів.
- ДІФКУ (державна інноваційна фінансово-кредитна установа) проводила у 2019 році Конкурс винаходів із складною процедурою використання коштів новоствореного Фонду державного стимулювання створення і використання винаходів (корисних моделей) та промислових зразків відповідно до Постанови КМУ від 20.06.2018р. №500. Цей конкурс запущено в експериментальному режимі до 31 грудня 2019 року і він має досить складні механізми створення нової юридичної особи для реалізації інноваційного проєкту з можливістю входження у статутний фонд, як зі сторони держави, так і приватних інвесторів. На сайті ДІФКУ були опубліковані проміжні результати конкурсу, але офіційної оцінки результатів цього експерименту ще нема і тому невідомо чи буде цей експеримент продовжуватись.
- Почала діяти Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, яка 19 січня 2018 року провела перше засідання за участю прем’єр-міністра України, однак після формування уряду Шмигаля та призначення т.в.о. Міністра освіти і науки Україна п.С.Шкарлета ця Рада ще не проводила засідання. Перші конкурси Національного фонду досліджень були оголошені у травні 2020 року, а угоди з переможцями конкурсів почали підписувати у жовтні 2020 року.
- За ініціативи Комітету з питань освіти і науки ВРУ 21 березня 2018р. були проведені парламентські слухання на тему «Національна інноваційна система: стан та законодавче забезпечення розвитку». На слуханнях президент ГО АЄІ І.Кульчицький представив концепцію «Української Рамкової програми стимулювання інновацій». Проєкт рекомендацій (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=64374) містив пункт про розробку до 1 листопада 2018 року Стратегії інноваційного розвитку України та план заходів її реалізації в яких, зокрема, передбачити структуру Національної інноваційної системи та взаємодію її елементів, а також розподіл повноважень щодо підтримки та розвитку інновацій між органами державної влади. Однак ці Рекомендації так і не були затверджені ВРУ, хоча деякі пропозиції учасників слухань були частково втілені у подальшій діяльності державних органів.
- МОН наказом №460 від 08.05.2018 року створив робочу групу з розроблення Стратегії інноваційного розвитку України у складі 110 осіб. Згідно цього наказу робоча група мала розробити проєкт Стратегії до 1 серпня, але сам процес розробки цієї Стратегії показав значні розбіжності у точках зору різних стейкхолдерів, тому стратегія розроблялась довше запланованого. У фінальному варіанті стратегія отримала назву «Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року та була схвалено Розпорядженням КМУ від 10.07.2019 № 526-р (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80#Text). Проєкт плану заходів реалізації цієї Стратегії був розроблений в кінці 2019 року, але станом на листопад 2020 року цей план ще не був затверджений.
- За ініціативи Хайтек офісe України (http://www.ht-office.org/), створено координаційну раду з питань розвитку цифрової економіки України. 5 липня 2018 року відбулося установче засідання цієї ради. Основним завданням діяльності ради є вироблення та виконання спільних дій органів виконавчої влади, суб’єктів підприємницької діяльності і громадськості з метою організації та виконання плану заходів щодо реалізації Концепції та Плану дій розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80#Text). В рамках реалізації Концепції визначено ряд важливих інфраструктурних проєктів цифрових перетворень, серед яких: законодавчі ініціативи, цифрова інфраструктура, громадська безпека, безготівкові розрахунки, цифрові технології в соціальній сфері, проєкти Smart City, цифрова освіта, цифрова охорони здоров’я, інтернет речей (IoT), індустрія 4.0, цифрове землеробство, цифрова наука.
- До розробки інноваційної політики у сфері цифрової економіки активно долучилось новостворене у 2019 році Міністерство цифрової трансформації України, яке на практиці намагається реалізувати практичні дії із розширення сфери використання цифрових технологій. На даний момент основна увагу приділяються упорядкування різних реєстрів, розширенню набору цифрових сервісів для громадян та бізнесу, а також розвитку цифрових навичок населення та доступу до мережі Інтернет.
- Розвиток інноваційної екосистеми Індустрії 4.0 та платформи Industry4Ukraine (https://www.industry4ukraine.net/) як приклад взаємодії представників бізнесу, освіти і науки (https://aei.org.ua/shlyahi-innovacijnogo-rozvitku-ukrain/). Четверта промислова революція та Індустрія 4.0 стали провідними трендами нового етапу промислового інноваційного розвитку у розвинутих країнах Європи та світу. ГО АЄІ розглядає рух Індустрії 4.0 в Україні, як сферу в якій формується міжгалузева крос- секторальна інноваційна екосистема відповідно до кращих європейських зразків і ми тут бачимо реальні шанси досягти практичного результату, який можна мультиплікувати і для інших Хай тек спільнот України. Практичні кейси використання технологій 4.0 українськими підприємствами можна знайти на сторінках форуму Trans4mation (https://trans4mation.global), який в першу чергу орієнтований власників бізнесу, CEO та керівників окремих підрозділів в компаніях. Однак і науковцям корисно познайомитись як реально працює виробництво з елементами Індустрії 4.0.
- Мінрегіон спільно з МЕРТ за підтримки програми сприяння реформам децентралізації U-LEAD (https://decentralization.gov.ua/news/10590) розпочали у 2018 році процес розробки стратегії розумної (SMART) спеціалізації в контексті стратегічного планування регіонального розвитку. Передбачалось, що інноваційна політика стане важливою частиною загальних стратегій регіонального розвитку, а не буде розглядатись як відокремлена діяльність наукових інститутів та університетів та частини проінноваційного бізнесу. Станом на кінець 2019 року практично всі області України розробили і затвердили стратегії регіонального розвитку на 2021-2027рр, а у 2020 році повинні працювати над фазою «підприємницьке відкриття» для формування проєктів смарт-спеціалізації та реєстрацій стратегій смарт-спеціалізації на платформі S3 (https://s3platform.jrc.ec.europa.eu/). Цей напрям є важливим також і тому, що серед умов ряду конкурсів у програмі Горизонт 2020 та Горизонт Європа є вимога відповідності тематики конкурсної заявки одному з пріоритетів смарт-спеціалізації, а також надання підтримки відповідному елементу інноваційної інфраструктури в рамках регіональної політики інновацій.
- В Україні уже проведено два конкурси секторальної бюджетної підтримки ЄС. Обидва конкурси серед пріоритетів мали напрямок «інноваційна економіка та інвестиції». Перший конкурс був у 2017 році (https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/derzhavna-rehional-na-polityka/sektoralna-byudzhetna-pidtrimka- yes/) і профінансовані проєкти повинні завершитись у 2020році. Другий конкурс було оголошено у вересні 2020року з кінцевим терміном подання до 3 листопада через електронну систему https://sectoral.minregion.gov.ua/. Важливо проаналізувати результати проєктів першого конкурсу, оскільки серед проєктів підтримки інновацій передбачалось розвиток інструментів смарт-спеціалізації, створення елементів інноваційної інфраструктури, підтримка центрів трансферу технологій та ряд інноваційних проєктів галузевого спрямування.
- Президія НАН України прийняла Постанову (https://www.dropbox.com/s/q7xnp25ag8h1rtu/Postanova%20NAN%20UA%20%20191.pdf?dl=0) №191 від 13 червня 2018 року «Про заходи з виконання завдань та врахування пропозицій і зауважень, висловлених на загальних зборах НАН України 26 квітня 2018 року», в якій також є бачення участі НАНУ у розробці стратегії розвитку інноваційної діяльності та створення інноваційної інфраструктури. Постанова також передбачає ширшу участь наукової громадськості у процесах реформування НАНУ. В цілому ця Постанова відображає еволюційний шлях змін в НАНУ, який де факто підтверджено вибором 7 жовтня 2020 (http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7022) новим Президентом НАНУ Загороднього Анатолія Глібовича.
Таким чином ми можемо цілком обґрунтовано стверджувати, що в Україні ми маємо низький рівень консолідації зусиль провідних стейкхолдерів як на рівні ЦОВВ, так і на рівні окремих організацій. Частина дій дублюють одна одну, спостерігається низький рівень розуміння спільних цілей та інструментів досягнення цілей. Це призводить до неефективного використання коштів, зневіри у силах та взаємних звинувачень у лобіювання групових інтересів, корупції чи просто в помилках. Тому і пропонується посилити таку координацію дій ЦОВВ у контексті підготовки України до більш активної участі у новій програмі ЄС Горизонт Європа, яка почне діяти з 2021 року.
Повний текст аналітичного огляду - http://eap-csf.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/Analiz-inno-program-ta-instrumentiv-w-Ukraini.pdf
Останні статті
Останні надходження