Третій розділ аналітичного огляду «Програми та інструменти підтримки розвитку інноваційної сфери України»
Кульчицький Іван, Президент ГО Агенція Європейських Інновацій

 

 В Україні є 27 Головних розпорядників бюджетних коштів для проведення наукових досліджень, які зобов’язані звітуватись перед Національною радою з питань розвитку науки і технологій. Перший такий звіт був у 2019 році і виявив ряд проблем щодо якості та доступності результатів досліджень, їх пріоритетів та процедур фінансування (https://zn.ua/ukr/science/nauka-v-gamanci-307012_.html). Біля 90% бюджетного фінансування наукових досліджень розподіляє МОН, НАН, НААН та НАМН (https://mon.gov.ua/storage/app/media/nauka/informatsiyno-analitychni/2020/08/13/nadnaukaza2019-stisnuto.pdf). Формальні критерії результативності наукової діяльності тільки частково відповідають сучасним європейським трендам, особливо у контексті підходів «Відкритої науки» та «Відкритих інновацій». Певним анахронізмом, а точніше формалізмом, який не відповідає реальним потребам економічного розвитку, є дані щодо впровадження науково-технічної продукції. Наприклад у тій же науково- аналітичній доповіді УкрІНТЕІ за 2019 рік, стверджується, що «Із 14011 одиниць НТП, створеної за рахунок загального фонду у 2019 р., впроваджено 70,6 % (9896 одиниць НТП)», а «Найбільша частка створеної НТП – 63,9 % (7533 од.) припадає на пріоритетний напрям "Фундаментальні наукові дослідження". Рівень впровадження НТП за цим напрямом становить 64,3 %». Особливо вражає рівень впровадження НТП, які створені в рамках фінансування МОН (з 4020 створених одиниць НТП впроваджено 98,0 %) та НАПН (з 1634 од. впроваджено 96,6 %). Зазвичай у цих структурах як приклад впровадження говориться про використання створеної науково-технічної продукції (НТП) в навчальному процесі, але таке впровадження чи інший варіант впровадження, який оформляється відповідним актом, має мало спільного з підходами щодо реального використання результатів досліджень в економіці та суспільному житті.

На рівні найвищих керівників української держави неодноразово декларувалась необхідність здійснення ефективної інноваційної політики, але ці декларації слабо підкріплювались реальними рішеннями. У прийнятій у липні 2019 року Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80#Text)  зазначається, що:

«Сучасний стан інноваційної діяльності є наслідком відсутності стратегічного бачення та послідовної державної політики щодо переведення України на інноваційний шлях розвитку, формування національної інноваційної екосистеми (сукупності інституцій, відносин, а також різних видів ресурсів, задіяних у процесі створення та застосування наукових знань та технологій, що забезпечують розвиток інноваційної діяльності), яка забезпечувала б його реалізацію і підвищувала розвиток інноваційної культури в державі, використовуючи, крім фінансових, інші механізми розвитку інноваційної діяльності. Попри наявність окремих елементів, відсутня цілісна національна інноваційна система, призначення якої - створення інноваційних продуктів (процесів) та їх швидке виведення на ринок (впровадження). Наявні в Україні структурні елементи національної інноваційної екосистеми та нормативно-правове поле їх функціонування не вибудовані в єдину конструкцію, тому результати діяльності цих елементів поодинокі та не мають синергетичного ефекту, який має полягати у збільшенні ефективності національного виробництва товарів (послуг) та посилення їх конкурентоспроможності за рахунок широкомасштабного впровадження результатів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок»

Ця оцінка підтверджується і низьким рівнем координація діяльності ЦОВВ у сфері інновацій. Мета цієї Стратегії полягає у розбудові національної інноваційної екосистеми для забезпечення швидкого та якісного перетворення креативних ідей в інноваційні продукти та послуги, підвищення рівня інноваційності національної економіки, що передбачає створення сприятливих умов для розвитку   інноваційної   сфери,   збільшення  кількості   впроваджуваних   розробок, підвищення економічної віддачі від них, залучення інвестицій в інноваційну діяльність. Однак станом на листопад 2020 року так і не затверджено План заходів з реалізації даної Стратегії.

6 листопада прем’єр-міністр України презентував економічний аудит країни та економічну візію до 2030 року. Ці документи були розроблені за участі провідних аналітичних центрів і експертів України і розміщені на сайті https://nes2030.org.ua. На основі цих документів планується за участі ширшого кола експертів і спільнот формування економічну стратегію 2030. З нашої точки зору у цих документах недостатньо прописана інноваційна складова розвитку економіки. Автори документу вважають, що достатньо покращити макроекономічні та регулярні умови для бізнесу, а також зробити ставку на певні сектори економіки де формується конкурентне середовище і є уже певні успіхи, наприклад такі як ІТ та Агро сектори, то цього уже достатньо для розвитку інновацій. У візії є тільки пару сторінок, які містять загальні фрази про залучення інвестицій в інновації та про розвиток співпраці між сферою освіти, науки і бізнесу. У той же час, провідні країни ЄС та світу вкладають великі кошти у науково-технічній розвиток та на підтримку сучасних механізмів підтримки інновацій, оскільки це має прямий вплив на конкурентну позицію держав та їх безпеку.

В Україні відсутня національна програма дій щодо розвитку інновацій і цей недолік посилюється відсутністю національної економічної стратегії, а також тим, що у 2020 році ВРУ так і не затвердила програму дій уряду Шмигаля. Однак урядові структури та інноваційні спільноти продовжують формувати порядок денний пропозицій щодо розвитку інновацій в Україні і на цьому шляху є як позитивні приклади співпраці, так і ситуації різних непорозумінь, особливо у контексті спроможності урядовців до акцептації та імплементації пропозицій інноваційних спільнот.

Причинам таких непорозумінь часто є не тільки відсутність у виконавців потрібних компетенцій чи бажання співпрацювати, але й те, що тут на практиці проявляється різне розуміння інновації як результату комерціалізації наукових розробок та інновації у виді нового товару чи послуги, які знаходять успіх на ринку.

Акцент на комерціалізацію наукових розробок ми можемо бачити у діяльності МОН України та у діяльності НАН України та інших академій, які мають державну підтримку. Окрім фінансування наукових досліджень ці структури для розвитку інноваційної діяльності проводять спільні заходи із секторальними міністерствами, органами державної влади на регіональному рівні та з органами місцевого самоврядування, а також з різними бізнес структурами. Важливим напрямком розвитку інноваційної діяльності університетів та наукових установ є розвиток їхньої інноваційної інфраструктури у виді відділів інтелектуальної власності і трансферу технологій. Але діяльність подібних відділів зазвичай зводиться до підготовки каталогів розробок, представлення матеріалів на виставках та розміщення інформації в мережі Інтернет. В останні 2-3 роки активізувалась діяльність університетів щодо розвитку інноваційної діяльності студентської молоді через участь у конкурсах стартапів та запуску курсів з підприємництва. Прикладом може стати пілотний проєкт “Підприємницький університет” за ініціативи стартап інкубатора YEP та підтримки МОН України, у межах якого в українських вишах викладатимуть курс “Інноваційне підприємництво та управління стартап проєктами” (https://osvita.ua/vnz/75612/).

МОН України кожного року проводить конкурсний відбір науково-технічних розробок за державним замовленням. Зараз оголошено конкурс (https://mon.gov.ua/ua/news/trivaye-konkursnij-vidbir-naukovo-tehnichnih-rozrobok-za-derzhavnim-zamovlennyam-na-2021-2022-roki) розробок для фінансування у 2021-2022 роках з кінцевим терміном подання заявок до 21 грудня 2020 року. За умовами конкурсу створена науково-технічна продукція може бути у формі ескізного проєкту, експериментального (дослідного) зразка або його діючої моделі, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідного зразка, проєкту нормативно-правового акта, нормативного документа або науково-методичних документів тощо. Тобто у кращому випадку це відповідає технологічному рівню TRL5 за європейською класифікацією. Серед умов конкурсу є також вимога «спрямованості на отримання науково-технічного (прикладного) результату, доведеного до стадії практичного використання». Однак не уточняється що таке «практичне використання» в даному контексті.

НАН України проводить свої конкурси і інформація про умови конкурсів та їх результати публікується на порталі НАН у розділі науково-технічні (інноваційні) проєкти НАН (http://www1.nas.gov.ua/innovations/Pages/default.aspx). Результати проєктів прикладного характеру не перeвищують рівень TRL6, а більшість з таких результатів мають рівень TRL3-TRL4. З метою кращого інформування представників бізнесу про розробки дослідних інститутів НАН підготувала двомовне (українська та англійська мови) довідкове видання "Перспективні науково-технічні розробки НАН України" (2017, 2019) (http://www.nas.gov.ua/RDOutput/UA/book2017/Pages/default.aspx), яке можна завантажувати у електронному варіанті за різними напрямками науки і техніки. Особливістю цього видання є те, що НАН зробила спробу представити свої розробки з вказанням рівня TRL та з оцінкою сфер застосування.

МОН у 2017 році підготувало  інформаційний збірник «Інноваційні розробки університетів і наукових установ МОН України» (https://kpi.ua/2017-innovation). У цьому збірнику опубліковано рекламні описи 240 інноваційних науково-технічних розробок 30 університетів, На думку упорядників збірника усі ці розробки відповідають перспективним напрямам української економіки. Вони були відібрані експертною групою з понад 400 пропозицій. У збірнику є також інформація про досвід університетів з комерціалізації інноваційних розробок і трансферу технологій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

З оглядовими матеріалами МОН щодо стану інноваційної діяльності в Україні можна ознайомитись на сайті міністерства у розділі «Інноваційна діяльність та трансфер технологій» (https://mon.gov.ua/ua/tag/doslidzhennya-ta-innovatsii)

Є ряд аналітичних досліджень щодо стану науково-технічної та інноваційної діяльності України, серед яких ми  вважаємо за доцільне виділити колективну роботу вчених НАН   України

«Інноваційна Україна 2020: національна доповідь» (https://cutt.ly/EhbJ1cE), а також дослідження Центру економічної стратегії «Скільки коштів витрачають на науку в університетах» (https://cutt.ly/GhbKhAG)

У травні 2018 року перший віце-прем’єр-міністр - Міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів та Міністр освіти і науки Лілія Гриневич підписали протокол щодо розподілу повноважень у сфері інновацій та домовилися про ключові напрями співпраці. Відповідно до нових домовленостей МОН формуватиме інноваційне середовище в навчальних і наукових закладах, а МЕРТ має забезпечити умови для комерціалізації винаходів та ініціатив у реальному секторі економіки.

26.07.2018 між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо створення Центрів підтримки технологій та інновацій в Україні (TISC). З початку 2019 року МЕРТ почав розвивати мережу TISC в Україні, було відкрито TISC у Національному авіаційному університеті, Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана, Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" та Тернопільському національному економічному університеті. Ці центри отримали доступ до патентних баз, персонал пройшов навчання. Розвиток мережі TISC (http://tisc.net.ua/) підтримує Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), який надає методичну та організаційну допомогу.

У 2020 році дорадчий орган МЕРТ офіс розвитку МСП (https://sme.gov.ua/) підготував пропозиції щодо створення у 2021 році в Україні мережі бізнес інноваційних центрів, які б відповідали вимогам European Business Network (https://ebn.eu). МЕРТ також включив у план дій уряду пропозицію щодо створення фонду фондів для фінансування ризикових інвестицій в інноваційні проєкти, де б державне фінансування поєднувалось із коштами інвесторів та міжнародних фінансових організацій і виступало б певним гарантом безпеки інвестування. Ці пропозиції   підтримані   командою   експертів   EU4Digital   в   рамках   опрацювання    напрямку

«Фінансування цифрових інновацій для МСП» (https://eufordigital.eu/library/recommendations-and-implementation-action-plan-for-ukraine-in-the-policy-area-of-digital- innovation-smes-access-to-finance/).

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (ДІФКУ - https://sfii.gov.ua/) створена з метою надання фінансової підтримки інноваційній діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку реального сектору економіки, підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника. ДІФКУ має ряд програм, інформація про які є на сайті установи. У другій половині 2020 році прийнято рішення про передачу ДІФКУ у підпорядкування Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром).

КМУ тільки 7 вересня 2020 року затвердив Положення про Мінстратегпром (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2020-%D0%BF#Text), а серед визначених завдань нового Міністерства було прописано і «забезпечення інноваційної діяльності у стратегічних галузях промисловості». У листопаді 2020 року Мінстратегпром розробило проєкт Постанови «Про деякі питання розвитку промислового комплексу України», в якій наведений перелік (https://mind.ua/news/20219010-minstrategprom-viznachiv-17-strategichnih-galuzej-promislovosti)17-ти стратегічних галузей промисловості й розподіл їх підпорядкування між державними органами. Загалом, цей перелік може бути основою комунікацій з відповідними ЦОВВ щодо використання інновацій у конкретних галузей промисловості. Ряд експертів очікують появи нових інструментів підтримки високотехнологічних інновацій в оборонній сфері, літакобудуванні, космосу, машинобудування та в інших, однак поки це Міністерство ще не виробило чіткої інноваційної політики.

Міністерство цифрової трансформації (Мінцифра) було створено 2 вересня 2019 шляхом перетворення Державного агентства з питань електронного урядування України, а 18 вересня 2019 р. КМУ затвердив Положення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-%D0%BF#Text) про Мінцифру, яке також регламентує його повноваження та сфери компетенції. Мінцифра стало інструментом нової владної команди щодо реалізації концепту «Цифрова держава», який треба було перетворити з політичного лозунгу у практичні дії і сервіси.

Відповідно до свого Положення Мінцифра є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики: у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації; у сфері впровадження електронного документообігу; у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян; у сферах відкритих даних, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікацій, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних та адміністративних послуг; у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації; у сфері розвитку ІТ-індустрії.

Звичайно в першу чергу Мінцифра орієнтується на досягнення практичних результатів у сфері цифровізації і для цього залучає ресурси з різних джерел. Разом з тим ряд напрямків формування цифрової економіки Україні, такі як смат-сіті, штучний інтелект, блокчейн та ряд інших, вимагають розуміння певних механізмів інноваційної політики, що почало проявлятись у діяльності  Міністерства  у  2020  році.  Зростанню  уваги  Мінцифри  до  інноваційної  діяльності сприяло розширення діалогу Україна-ЄС у сфері цифрових технологій, підготовка дорожньої карти інтеграції до Єдиного цифрового ринку ЄС та координація участі України в ініціативі EU4Digital (https://eufordigital.eu), в якій одним із 6-ти пріоритетів є напрямок «Цифрові інновації». Мінцифри націлено на підтримку розвитку стартап-екосистеми, бере участь у діяльності українського фонду стартапів (https://usf.com.ua/), а також розпочало створення в університетах центрів (хабів) Дія-Бізнес, в яких студенти зможуть пройти навчання, набути навичок і вмінь підприємництва та протестувати свої інноваційні рішення. У 2021 році Мінцифра планує відкрити ще 10-15 подібних хабів у різних містах України, які будуть також підтримувати розвиток стартапів.

У січні Мінцифра сформувало експертний комітет з питань розвитку сфери штучного інтелекту (ШІ) в Україні. До складу комітету входять представники бізнесу, науки і совіти, українських та зарубіжних IT-компаній, а також окремих секторів потенційного використання ШІ.

За співпраці з університетами у червні 2020 року Мінцифра представило каталог освітніх програм для вступників ЗВО з інформацією про підготовку фахівців у галузі штучного інтелекту. В каталозі — аналіз даних, машинне навчання, комп'ютерний зір, розпізнавання образів, обробка природної мови, бізнес аналітика. Заклади освіти можуть знайти аналогічні програми, партнерів- роботодавців, меценатів та студентів. Каталог доступний за посиланням: https://thedigital.gov.ua/lms_ai.

Важливим результатом роботи експертного комітету стала підготовка концепції розвитку штучного інтелекту в Україні до 2030 року, яка була затверджена (https://www.rbc.ua/ukr/news/kabmin-odobril-kontseptsiyu-razvitiya-iskusstvennogo-1606908748.html) урядом 2 грудня 2020р. В концепції передбачено комплексний підхід, в т.ч. розвиток освіти у сфері ШІ та стимулювання наукових досліджень у галузі, зокрема за допомогою грантів. Таким чином ми можемо очікувати формування інноваційної екосистеми у високотехнологічній сфері, яка визнана важливою всіма провідними країнами світу, і в якій Україна має значний потенціал.

Одним із важливих напрямків діяльності Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрегіон) є підвищення конкурентоспроможності регіонів, розвиток місцевого самоврядування, забезпечення комфортних та безпечних умов проживання населення України. 5 серпня 2020р. КМУ затвердив (https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnoyi-strategiyi-regionalnogo-rozvitku-na-20212027-t50820) Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки, проєкт якої розроблено Мінрегіоном. У документі зазначено, що стратегічна мета регіональної політики на період 2021-2027 роки, – це розвиток та єдність, орієнтовані на людину – гідне життя в згуртованій, децентралізованій, конкурентоспроможній і демократичній Україні.

Передбачається, що за участі всіх міністерств буде розроблено План заходів з реалізації Державної стратегії на періоди 2021-2023 та 2024-2027 роки, в якому будуть визначені пріоритети та програми регіонального розвитку. У Стратегії виділено типи функціональних територій, на яких фокусуватиметься державна регіональна політика протягом наступного планового періоду, проведено картографування та моделювання зазначених типів територій шляхом використання ГІС-технологій.

Ефективна державна регіональна політика неможлива без якісних регіональних стратегій, тому Мінрегіон розпочинає разом з обласними державними адміністраціями роботу щодо оновлення регіональних стратегій, щоб привести їх у відповідність до Державної. Безумовним пріоритетом, визначеним Стратегією, є стимулювання економічного розвитку регіонів – інвестування у проєкти регіонального розвитку, які мають на меті розвиток регіонів, створення умов для залучення інвестицій та додаткових робочих місць.

Станом на червень 2020 року всі області України уже мали прийняті Стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки та плани заходів на 2021-2023 роки. У цих стратегіях використана європейська методика смарт спеціалізації для визначення пріоритетних галузей економічної діяльності (https://uacrisis.org/uk/smart-spetsializatsiya-v-ukrayini).Тепер ці плани треба оновити як точки вимог Державної стратегії, а також стратегій смарт-спеціалізації, які області почали розробляти у 2019 році, у 2020 році має іти процес «підприємницького відкриття» (https://www.facebook.com/UkrInstituteforInternationalPolitics/posts/3686562534740814). Власне стратегії смарт-спеціалізації мають стати основним інструментом реалізації інноваційної політики на регіональному рівні та поєднати зусилля влади, бізнесу, науки, освіти та громадського сектору. Це все дуже непросто і тут є певні критичні точки зору зі сторони бізнесу (https://www.industry4ukraine.net/bez-kategoriyi-uk/smart-speczializacziya-v-ukrayini-chomu-ne-tak-yak-v-yevropi/), але ми маємо очікування хороших кейсів принаймні в ряді регіонів з хорошим рівнем науково-технічного та підприємницького потенціалу. Доцільно взяти до уваги і очікування та критичні позиції бізнес представників інноваційної сфери Індустрії 4.0 (https://cutt.ly/ThmkfnP).

Одне і ключових питань, які виникають в ході обговорення можливих інструментів реалізації проєктів смарт спеціалізації є зміна підходів до вибору і оцінки проєктів Державного фонду регіональному розвитку, який мав би в більшій мірі фінансування розвиткові проєкти інноваційного спрямування. Показовою ознакою рівня розуміння інноваційної політики структурами влади на регіональному рівні є вибір проєктів, які подаються на конкурси «Програми підтримки секторальної політики — Підтримка регіональної політики України», яка підтримується ЄС (https://sectoral.minregion.gov.ua) за пріоритетом «Інноваційна економіка та інвестиції», особливо за напрямом «Стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури та підтримка інноваційної діяльності». Тут також важливо проаналізувати підсумки проєктів конкурсів від 2017 року, виконання яких завершується у 2020 року з метою поширення прикладів кращого досвіду на регіональному рівні.

 

Такими чином бачимо, що в Україні є всі передумови виведення інноваційної політики на новий інституційний рівень, як з точки зору розгляду її як частини національної політики розвитку економіки і суспільства, так і на управлінському рівні шляхом покращення координації діяльності ЦОВВ у сфері інновацій на основі спільного розуміння цілей і завдань інноваційного розвитку України.

Повний текст аналітичного огляду - http://eap-csf.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/Analiz-inno-program-ta-instrumentiv-w-Ukraini.pdf